Куточок поезії

Тортури викликають лють

Тортури викликають лють
До стиснутого болем тіла.
Довічно в вухах буде чуть
Тваринний крик у власних жилах.

Життя, спокусливе в шістнадцять,
І в п’ятдесят так само вабить.
У катувальників пристрасних
Огидний запах від цигарок.

Не втратити підвалом розум,
Себе не зрадити повільно
Допомагає давня проза,
Що й це минеться неодмінно.

Клітинка кожна, як пожежа
Пульсує полум’ям гарячим,
За часом пам’ять вже не стежить,
Про спокій мариться терпляче.

Бо десь чекають близькі люди,
Їм твій полон кровить не менше.
Знущання в записі та допит,
Як пазурі, шматують серце.

Розмовою переповісти
Не вистачить ні слів, ні днів..
Твоє бажання пережити
Відчутне тим, хто пережив.

29/07/2017 р. Геране

Залишити відповідь