Куточок поезії

Мартин Брест

Мартин Брест

Стискає воїна самотність,
Холодна, темна, наче космос,
Вразливість світу, ілюзорність,
І як чужий тремтінням голос.

У фейерверках на свята
Ти чуєш обстріли північні.
Жорстка підлога і вуста
Збіліли люттю іронічні.

У тексти шквалом біль і сум,
Дієвий страх, різку незгоду..
Вковтнути б з друзями та струм
Відчути гаряче зісподу.

Твоя дитина та й онук
Не будуть погляд опускати
На дорікання, що до рук
Земля дарунком. Ні! Від тата!

На трасі зупиниш автівку,
Цигарки дим шматками вип’єш,
Згадаєш дописів уривки
Війни щоденника та вирвеш

Утому, відчай, хвилювання,
Відповідальність всім за все,
Бо віра – не переконання,
Вона у серці просто є.

29/01/2018 р. Геране

Мартин Брест

Своє одбув та відслужив,
Не краще і не гірше інших,
Ти біль та страх не придушив –
До книги виплескав скоріше.

Там сміх крізь сльози, як дощі
Степовим сонцем гнуть веселки,
Там териконові кущі,
Калюжа вічна у цеберки.

Неідеальних дружба щира,
Тривога гостра сивиною,
Мішки фірмові під очима,
Від чергування бойового.

У тебе тік під час розмови,
Різкий та частий, наче вії
Ховають очі від осколків,
Шматків землі в момент обстрілу.

Ти чуйний слушний в спілкуванні,
Неначе в грубі перетліло
Все шкіряне, товсте та сальне
Лишило тільки нерви світлу.

Ти бачиш справи крізь людину,
Що тут і зараз гріє вітер
В своїх легенях, й невід’ємно
Те саме у форматі світу.

Я мрію, щоб забуло тіло
Надбані звички фронтові,
Щоб не згодився тік віднині,
Рюкзак військовій поготів.

05/04/2018 р. Геране

Мартин Брест

У шосту хвилю став до зброї.
В тилу малеча та дружина.
У тепловізор – терикони,
До Волновєгаса – стежина.

Ти дев’ять місяців уперто
Окопів стрічку до кордону
Штовхав, копав до рук зітертих,
Стріляв у відповідь в прокльонах.

Про ельфів дописи кумедні,
Як кола рятівні на судні,
Тягар війни такий буденний
Полегшив гумор влучний, чудний.

“Пехота”, як відкрита рана:
Важка, гаряча та жива.
Відверта вірою, багряна,
“Бо більше всіх навоював.”

З оливи в кітель поліцейський,
Не завдяки, а попри все,
Перевдягнувся, бо не кепський,
Бо не пластмасовий, не селф.

Тобі обіймів вдячних жменька
За те, що перший з розбудови.
Ти синя лінія вузенька
Закону, честі, оборони.

31/12/2017 р. Геране

Мартин Брест

Здається, виписався весь,
Печінку вирвав і розчавив,
За ніч оновився до герць
І плечі впевнено розправив.

Проектів обраних каміння
Штовхаєш, котиш до гори
Вузеньким колом побратимів
Не з відпочинку, а з війни.

Робочі зміни та сім’я
І благодійність вихідними,
Нової книги букв рілля,
Порожня шлунком, зголодніла.

Прямий ефір, відвертий пост,
Чергова пачка з цигарками,
Нарад, відряджень хмарочос,
Реклама справи ветерану.

Це найщасливіші роки –
Бажаєш, здатен і вдається,
Плекати мрію та світить,
Гарячим невичерпним серцем.

30/08/2018 р. Геране

Мартин Брест. Дембель.

Весь день у клопоті. Навколо мир.
Казарма. Плац. Сніданок вчасний.
Лише у спогади вертають сни
ВОП, терикон та Докучаєвськ.

Не відпускає та ятрить
Лише закриють вії очі.
Як там недоліки? Вони
Свій досвід здобувають, точно.

Лунають вибухи. Триває бій.
Мастилом зброї темна шкіра.
Розмова точиться із тим,
Хто місяць як тому загинув.

Тепер же безліч кольорів,
Не чорно-білого до волі.
Такі розмиті та тонкі
Кордони візерунку долі.

Відвертості чи прямоти
Не вистачає… Спільна справа,
Така природня на війні,
В тилу розбризкана недбало.

Стосунки, що зросли за рік,
Родиною не завше стрінеш.
І побратимів дружній сміх
Надовго в пам”яті полишиш.

09/07/2016 р. Геране

Мартин Брест

У тебе очі постаріли.
Так, наче не за рік – за десять.
По скронях вже волосся сиве.
І звик деінколи вечерять.

Нема округлостей на щічках.
Коротка зачіска зручна.
Спина жилава підкачалась,
Слабкою хоч і не була.

Іронія, сарказм за текстом.
Між літер – мрії про дива.
В хвилини бою не береш ти
Ту слухавку – «не чув, бува».

В мить відпочинку до ютубу
Заллєш черговий звіт про фронт.
Крізь вибухи несеш садибу,
В серпневих квітах горизонт.

12/08/2016 р. Геране

Залишити відповідь