Куточок поезії

Василю Сліпаку

Василю Сліпаку

Міф – позивний. Козацький чуб.
З засмагою жилаві руки.
Потужний голос – волі суть.
Мир захищає в складі ДУКу.

Як боляче! Не можу продихнути…
Василь Сліпак пішов з життя.
Чарівну душу цю почути
Тепер бітрейтом або флак.

Слова порожні та чужі
Пустелю смерті не наповнять.
Не втримую гарячих сліз.
Штовхати шлях заклякли ноги.

Відлунням сяйво між людьми –
Бринить повітря від пісень.
Ти дарував щасливу мить.
Свою – живим. Як сонце день.

29/06/2016 р. Геране

Залишити відповідь