Куточок поезії

А очі чорні, що земля



А очі чорні, що земля
Напруженням цілодобовим,
Обличчям зморшки, що рілля
Безсонням довгим і нервовим.

Цивільна куртка, та взуття
І фліска сподом – колір хакі,
Щебече донечка мала,
В кафе із татом, радо-радо.

Стою, мовчу, ковтаю ком,
Бо всі слова геть недоречні,
Тут є робота, спокій, бо
Ти був, де ворог небезпечний.

Я сподіваюсь, ти колись
Рукостискання і обійми
Від інших приймеш, не чужих.
Доземна дяка, воїн сивий.

27/12/2018 р. Геране

Мороз міцний, дубіють пальці,
У рукавичках, у взутті,
Покопані змією шанці,
Масні калюжі на путі.

Одвічна сирість бліндажу,
Вологий спальник, миші, дим,
Стабільний протяг в куражу,
По шкірі блідо-сірий грим.

Теплом буржуйки тане лід,
І вії важчають, і одяг,
Так пахне домом свіжий хліб,
Від кави в кружці нігті колить.

Війна не примха і не гра,
А вибір дім свій захищати,
Дитячий сон від жаху втрат
І сміх близьких, і щирість свята.

26/12/2018 р. Геране

Залишити відповідь