Куточок поезії

У січні тихо сніг паде

У січні тихо сніг паде.
Крокують хлопці на війну.
Швидка без вихідних гуде,
Сльоза у слід – везуть живу.

Уперто світлом набрякає
Нова доба, важка, мов груди.
Повільно влада просуває
Бажання втомленого люду.

В макітрі кожного кипить
Крутий узвар надій та мрій,
І висновків, і сподівань,
Очікувань… і відчайдушний біль.

Ми завагітніли у мить.
При гвалтуванні. Клятою війною.
Та що народиться на світ,
Залежить від мети в скрутному бої.

Щоб переплавити на мир
Пожежу втрат, загибель рідних,
Відродження цілющі квіти
Посіяти з коханням необхідно.
29/01/2015 Геране

Залишити відповідь