Куточок поезії

І знов вогнем розп’яте небо.

І знов вогнем розп’яте небо.
І знов метал ґвалтує землю.
І закладає вуха вперто
Шалений гуркіт, тиша мертва.
Домівка, вибухом роздерта,
Під кволим тілом після струсу.
Не збожеволіти б, втримати б
Обпечену в пожежах душу.
У серці викарбовується біль
Від втрати друга-побратима.
Несплакана сивіє в вусах сіль.
Військових справ важка рутина.
Тендітно жевріють хвилини
Яскравих радісних уражень:
Як пахнуть степом дикі квіти,
Ласкаво як сміється Мати.
Дарують спогади чарівні
Глибокий спокій, сильну віру,
Що повернеться небо синє,
Що людство знайде шлях до миру.
06/06/2015 р. Геране

Залишити відповідь