Четверг 21 Февраль 2019

Февраль 10, 2019

Так соромно собі зізнатись


Так соромно собі зізнатись,
І сльози очі випікають:
Радію, що в новинах з фронту
Твоє ім'я не зустрічаю.

Серед поранених, загиблих,
Скалічених і у полоні -
Ні прізвища, ані бригади...
В чеканні серце непритомне.

Лише добу триває спокій.
Життя нарізане дзвінками.
І тільки тисне думка тонко –
Захисників чужих немає.

Чоловіки життям, здоров'ям
Щомить тримають небо мирне,
Щоб за міцною їх спиною
Намарне більш ніхто не гинув.

Щоб ранком діти прокидались
Від променів у ясні очі,
Батьки щасливі посміхались,
До справ і до навчань охочі.

Щоб та війна – лише у згадках.
Волошки сині – по стернях.
Дитячий сміх у файних хатках.
Героїв подвиг – у піснях.

25/05/2016 р. Геране

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

десять − шесть =

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Говорим о политике простыми словами
© Copyright  - Все права защищены. Перепубликация авторских статей без согласования с автором запрещена.
calendarmenu linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram