Холодний вересневий дощ.
Каштани з вітром до землі
Летять із гуркотом та трощать
Зелені в голках кожушки.
Хоча б добу та без швидких.
Мов приголомшена стою.
Війна висмикує живих –
Калічить, нищить без жалю.
Свобода кров’ю обважніла.
Земля стемніла від страждань.
І в шрамах серце задубіло
Від сподівань та прощавань.
Вгамують краплі гострий біль.
Причепуриться осінь файно.
І ранок розпочнеться з мрій,
Дитячий сміх загра осяйно.
27/09/2016 р. Геране
