Куточок поезії

Стоять, рідненькі, ще стоять

Стоять, рідненькі, ще стоять,
Приймають смерть грудьми своїми,
Щоб близьким за спиною дать
Надію, віру, час на зміни.

Звичайні більшість, не герої,
Хтось парубок, а хтось дідусь,
З майдану хтось тримає зброю,
Хтось за контрактом підтягнувсь.

Вже вдруге вибір президента
Під вибухи ворожих мін,
По цвинтарях на монументах
Жовто-блакитних стягів вир.

І намотавши на кулак
Всі спогади про рідний дім,
Переселенці новий тракт
Кладуть уперто попри біль.

Двадцятирічні ветерани
Відкрили справу, хто яку,
Друкують книгу, мелють каву,
Білизну шиють, хліб печуть.

Подружжя фронтове святкує
Річницю першу в бліндажі,
Хтось немовля в тилу годує,
Дзвінка чекає щодоби.

Ми переможемо, бо мрія
Світліша попелу війни,
Ім’ям посестри, побратима
Назвеш, як будуть донька, син.

23/02/2019 р. Геране

Залишити відповідь