Куточок поезії

У липи обважніли віти

У липи обважніли віти,
В огрядній сукні, теплій, ніжній.
Лілей жовто-гарячі квіти –
Салюту бризки дивовижні.

Швидка. Проспектом. До шпиталю.
Блакиттю – лампи. Визгом – гальма.
Тонкі листи її металу
Туге повітря ріжуть жваво.

В брудний салон стікає морфій.
Щовидохом. Густим. Без тями.
Захисники. Стабільні. З фронту.
У смерті лікар цупить жатву.

Вони крізь сон щодуху:”Мамо!..”
Дитячим альтом, хижим басом..
Душа – за тіло в болі – кайлом
Чіпляє, як скалу, затято.

Твоїм стражданням посивіла,
Твоїми ранами розп’ята..
Молюсь за тебе, як за сина,
За батька, чоловіка, брата.

23/05/2017 р. Геране

Залишити відповідь