Куточок поезії

Яна Червона

Яна Червона

Валгала кличе не усіх,
Запрошує лише найкращих.
Червона Яна – щирий сміх,
Ти Відьма дика, воїн, праща.

Біль втрати дух перехопив,
Погублені усі слова,
Не видно фото, літер тих,
Де ти щаслива і ..жива.

До гурту сиріт України
Твої додались діточки,
Слова подяки, що прикрила,
Застрягли в горлі, що гачки.

Війна то справа не жіноча,
Не чоловіча, не людська,
А ти діяльною напрочуд,
Відповідальною.. Була..

Стискають щелепи від люті
Брати по зброї, не мовчать,
Для ворога вогонь спокути
Несуть незламні на плечах.

03/04/2019 р. Геране

Дика відьма

У місті п’яні. Поховання.
На небо дівчина пішла.
Державний прапор вже востаннє
Не у руках, а на вінках.

Дружина, мати та солдат,
Відважна в карколомний час.
У смерть дочасно відійшла,
Ти залишилась у рядках.

Чоловіки не мають страх.
Холодну виважену лють.
Дадуть підступним по ділах,
Стократно ворогу дадуть.

04/04/2019 р. Геране

Залишити відповідь