Куточок поезії

Дика Відьма

Дика Відьма

Труна закрита. Сонце. Квіти.
Стрічки чорніють в посестер.
При нагородах побратими.
На милицях. І пресвітер.

А кожна гілка — про життя,
Бруньки окремі від війни.
Весела Відьма, як же так?!
Чом не залишилась в живих?!

Щодня поранені. Загиблі
У звітах майже через день.
Земля не чорна, темно-синя
Від поту, сліз та від людей.

Твій син та донька ще не знають,
Яким проваллям вкриє біль.
Тебе тепер не вистачає,
Підтримати та прихистить.

Квітневий вітер розгортає
Жовто-блакитний шовк стягів.
Оркестр військовий проводжає.
Граніт люстерком ріже тінь.

Свобода — вибір, а не дар.
Держава — праця небайдужих.
А суть — це вчинок, не слова.
Звитяга — в серці гідних, дужих.

06/04/2019 р. Геране

Залишити відповідь