Четверг 25 Апрель 2019

Апрель 15, 2019

Час підставити плече тому

Наталя Дзюбенко-Мейс

10 хв. · 

ПОЛІТИЧНИЙ ЦИРК І ЙОГО ЛЯЛЬКОВОДИ
Я письменник. І ніколи не брала участь у виборчих баталіях, хоча пройшла крізь усі українські майдани. Вважала - не моя справа. Та нині вперше хочу звернутися до друзів і ворогів. Давайте, бодай в кінці погасимо вогні цього бродячого цирку і помислимо про Україну. Її майбутнє. Без нас з вами, наших голосів, нашого зрілого вибору фінал цієї політичної авантюри не відбудеться. Петро Порошенко може скільки завгодно скликати стадіонів, але сам не справиться. Бо є час розкидати каміння, і час його збирати. Час підставити плече тому, хто підняв з колін армію, привіз в Україну Томос, що ствердив нашу духовну незалежність, відкрив українцям двері у світ широкий, мова йде про безвіз. А найголовніше – підписав Асоціацію з Європейським Союзом. Чи ж не заради цього поклали свої голови герої Майдану? 
Так, нині важко. Усім. Але аплодувати голому королю – не вихід. Завтра буде всім соромно. І зовсім не смішно. 
Бо те, що король голий, певна, бачать усі. І підтримники і супротивники. Віртуальний фльор не в змозі заретушувати внутрішню порожнечу майбутнього гаранта. Зеленський – циркова ілюзія, створена ЗМІ, Інтернет-ресурсами. Здавалося би, побешкетували і край. Та гальма відпущені, інерція запущена, шоу має продовжуватися. Під улюлюкання, гигикання натовпу. Хай буде гірше аби інше! Переконана - було би більше часу і пристрасті би вляглися, емоції охололи і по тяжкому похміллю більшість глядачів з політичного партеру чи веселої гальорки потроху повернулися би до здорового глузду до прагматичних питань, до клопотів про хліб насущний і почали би просто рахувати, що кожен здобуде, а що втратить від цієї виборчої авантюри. 
Втрачати далебі є що. І всередині держави і за її межами. Наше економічне зростання доволі хитке. Економісти прогнозують в разі обрання Зеленського збільшення відтоку робочої сили на кордон, «що незмінно буде вимагати все більшого перерозподілу ВВП через державний бюджет. Держава буде ставати все більш і більш важливою. І поступово підприємницька жилка крапля за краплею випарується. Держава заповнить собою все. Сумовитість і безнадія з високим рівнем передбачуваності стануть незмінними супутниками цього сценарію». Цитата зі статті Олега Устенка, виконавчого директора міжнародного фонду Блейзера
Екс-міністр фінансів Словаччини Іван Міклош більш категоричний: [Якщо] Зеленський буде президентом, з одного боку, є ризик [того], що ми не знаємо, який напрямок буде, тому що низька досвідченість кандидата Зеленського є можливою проблемою. І ми не знаємо, яку команду він буде будувати, і ми не знаємо, чи буде він продовжувати процес реформ… В разі переобрання Порошенко президентом ризик зміни курсу реформ менший, ніж в разі перемоги Зеленського». Сприятлива кон»юктура на світовому ринку можлива лише за умови подальших реформ, а курс гривні буде визначатися рівнем співпраці нової влади з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Така реальність. А ще результатами нових енергетичних тристоронніх переговорів з Україною і Росією Євросоюзу, який має пройти до серпня. 
Чи готова до таких викликів команда «Слуги народу», чи взагалі задається такими питаннями? Справжніх дебатів ми ймовірно не дочекаємося. Самоочевидне, що за лаштунками ворушаться справжні ляльководи цієї вистави. Але що ми про них знаємо? Про їхню мету, завдання. Поки їхні виборці граються у клуб веселих та кмітливих десь діляться посади, фасується поки що віртуальний фінансовий пиріг. А електорат просто сподівається, що Коломойський і іще з ним не сплять, не живуть, а лише турбуються про те як нам з вами знизити тарифи, збільшити пенсії. Та й взагалі одномоментно створити рай в окремо взятій країні.
Пора ставити перед претендентами на президентську папаху серйозні комплексні і системні питання. Які стосуються нашої обороноздатності, розвитку не тільки економіки, але і культури. Бо час уже показав, що без залучення до державотворчих процесів національно-демократичної культурницької еліти держава стає безборонною, беззахисною у інформаційній війні, яку веде проти нас Росія, широко залучуючи до неї п»яту колону. А ще - очевидні прогалини в гуманітарному вихованні наших дітей, в освітній сфері. Час гранично оголив і іншу надважливу проблему. Інформаційні технології стали настільки всюдисущими, що по суті перетворилися у справжню владу, маніпулюючи свідомістю громадян. І це вже стосується навіть не уявного поступу, а елементарного виживання. 
Можна жити в Україні і не бути в ній, закопавшись у власні ілюзії, власний світ, потішаючись над «синьйором-голодомором», чи «томосом-термосом». Можна кинути всі сили, аби когось переспорити, перекричати, пересміяти. І хто від цього виграє? І кому від цього полегшає? А можна повернутися до своїх хатніх справ, до буднів, до мозольної праці. Рано чи пізно вона принесе свої плоди. Думаймо. Час спливає.
НАТАЛІЯ ДЗЮБЕНКО-МЕЙС

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

17 − пятнадцать =

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Говорим о политике простыми словами
© Copyright  - Все права защищены. Перепубликация авторских статей без согласования с автором запрещена.
calendarmenu linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram