Куточок поезії

Нарешті дощ пішов, нарешті

Нарешті дощ пішов, нарешті,
Запахло крейдою та сіном,
Вже айстри засвітились перші,
Спокійно, затишно, ліниво.

Земля дарує тепле зерно
Вже цьогорічного врожаю,
Темно-блакитне з перегною
Невтомне лоно пригощає.

Земля не змучена вогнем
Та не спотворена війною,
Бо в березні три роки тому
Солдат в руках утримав зброю.

Виснажує нудотний жах,
Водночас злість годує він же
Загарбнику забити цвях
В сосновий хрест на кладовищі.

То не господар, хто родину
Слабкий у справі годувати,
Не чоловік, якщо дитину
Не ладен гідно захищати.

Для Воїна найвища шана –
Достиглий щедрий урожай,
З малечею в руках кохана,
Щасливий мирний рідний край.

17/08/2017 р. Геране

Залишити відповідь