Куточок поезії

Війни достатньо і доби

Війни достатньо і доби,
Щоб стала часткою живою.
В клітині кожній немовби
Струна напнута тятивою.

Душа розкрита, як гранат,
По пальцях сік стікає темний.
У кожній ягідці – гармат
Вогонь яскравий оглашенний.

Один удар, один обстріл,
Один загиблий, ніч єдина…
Як слід лишає чистотіл,
По шкірі опіків шрамини.

І ти живеш приватним колом
Цих вражень смертю оповитих,
Немов пісок впіймав мастилом,
Мов нирки допитом відбиті.

На кожен звук, картину, смак
Ланцюг дзвінкий асоціацій.
Не виріжеш уже ніяк,
Не видихнеш під час ротацій.

Ні до, ні після, як не жив,
Все міряєш новеньким метром.
І не суттєво ким служив,
Кривавим потом пахне светр.

07/01/2018 р. Геране

Залишити відповідь