Украина Реформы

Нова редакція правопису: МОН опублікувало повний текст – UATV

Источник: Нова редакція правопису: МОН опублікувало повний текст – UATV

Про закони не сперечаються, їх виконують.

Український правопис перестав бути предметом суперечок.
3 червня на сайті МОН викладено офіційну його версію, тож від сьогодні – ми маємо його дотримуватися.

Саме про це йшлося в ефірі 5 канал. Для тих, хто не дивився, – тезово:

1. Історія українського правопису – це історія мовної політики. Імперської мовної політики. Про це треба згадувати, коли захочеться запитати: навіщо?

2. Перефразовуючи Івана Огієнка, краще недосконалий, але один, ніж багато, але різних (правописів тобто).
Ми вже проживали досвід, коли було “багато правописів”, і це вилізло нації боком

3. Питання не в тому, що індик став мемом. А в тому, щоб допоки ми сперечаємося про індика/индика, то можемо втратити мову як таку. Бо розділяй і владарюй – перевірена часом політика. Пам’ятайте про це щоразу, коли захочеться зійтися в двобої навколо ефіру або етеру.

4. Мова – стосується кожного. Саме тому на цих струнах душі легко грати. І саме тому питання мови настільки гострі. Нам насправді неоднаково, якою мовою ми говоримо. Запитайте у політтехнологів.

5. Варіантність – зло. Але ще більше зло – не дійти компромісу. Тому якщо варіантність – дитя компромісу, хай буде. А мовна практика покаже.

6. Правопис – це мовна база. Її можна й треба обговорювати. Але лише після того, як вивчиш. До того – зась.

7. Правопис може подобатися чи ні, але це – наші особисті симпатії. Для домашнього вжитку. Бо на практиці його треба поважати й виконувати. Інакше у мови не буде майбутнього. Кожен, хто кидає камінь у нову редакцію правопису, так чи інакше мурує надгробок нації. Бо нація без мови – фікція.

8. Нові правила не такі страшні, як їх малюють. Особливо, в такій вірусній нині інфографіці. Дорогу долає той, хто йде. Так само і з правописом.

9. Якби на початку 90-тих одразу довели справу до логічного завершення, сьогодні б насолоджувалися мовною гармонією. Усе треба робити вчасно. Але подеколи пізно – все ж краще, ніж ніколи.

10. Майбутнє української мови залежить від кожного з нас. Не лише від того, якою мовою ми говоримо. Але й від того, яку інформацію про мову ми поширюємо.
Любити – означає розуміти і робити все можливе, щоб питання любові до мови не обмежувалося надривним голосінням за її стражденною історією (хоча знати історію мови корисно), а перебувало в надійному правовому полі.
Коли ми дотримуємося правопису, то захищаємо правовий статус мови.

11. З чого почати? З розуміння, що знання мови залежить від нас. Ніхто не прийде і за нас не вивчить.

Дякую Олександру Скопненку за чудовий діалог, Ользі Калиновській – за слушні запитання.
Як матиму посилання на ефір, кину в коментарі.

 

Залишити відповідь