Куточок поезії

Ти ж не повернешся ніколи

Ти ж не повернешся ніколи,
Війна в тобі живе окремо:
Натоптаним вузеньким колом
За руку тягне те щоденно.

Ім’я, що більше не потрібне.
І погляд, що вже не побачиш.
І речі з запахом відлиги.
Розмови у безсонних хащах.

Здається сильним, молодим –
Життя випалюєш за трьох,
Що вчинками міняєш світ,
Що маневруєш в згин епох.

Талант же дар і покарання,
Це доля Прометея тим,
Хто шкіри світиться паланням,
Годує кров’ю ватру, дим.

Часи та всесвіт, як завжди,
Людей таврують страхом смерті.
Ти вибираєш або гріх,
Або прямуєш у безсмертя.

23/05/2018 р. Геране

Залишити відповідь