Куточок поезії

Родина захисника

Родина захисника

Що найстрашніше на війні?
Жорстокий ворог? Смерть раптова?
Нестача їжі, сну? Та ні…
З родиною розлука довга.

Це шлях у тисячу хвилин
Без казочки дитині на ніч,
Сніданків дружніх та обід
Без ніжних поглядів обабіч.

Це сиві скроні самоти
Коханої під тиском справи,
Просторе ліжко, вихідні
Гіркі, холодні та кульгаві.

Це океан пізнання, змін
В малечі, що росте без тебе,
Ти повертаєшся чужим,
Настільки пізно, що й не треба.

Між вами прірва перемог,
Поразок, радості та болю,
Яскравих снів, пустих тривог,
Чекань взаємних, довгих, вволю.

Ви так багато вже пройшли
Одне без одного, окремо,
Що дім не той та ти не ти,
І для мовчання бракне теми.

Війна колись та все ж мине,
Образи виллються сльозами,
Сум відзолить і перетре
Міцне подружжя, як руками.

13/06/2018 р. Геране

Залишити відповідь