Куточок поезії

Ми відродились з небуття

Україна

Ми відродились з небуття
З мільйонів вбитих без провини.
І молодь розгортала стяг,
Бо не юрба ніяк, не діти.

Ми рідну мову вберегли
У таборах і заборонах,
До зброї стали в день війни,
Іржу мастилом змивши, кров’ю.

У вишиванці роду код,
Тепло бабусиної нитки,
Дідівська гідність в хоругов,
Тризуб уславлений відбитком.

Собори мурами встояли
Як осередок чистоти,
Набатом дзвони підіймали
Не раз на спротив до орди.

Натхнення в праці – невід’ємне,
Майстерність – поклик до вершин,
Нам діти – радість потаємна,
У вічність писані листи.

05/02/2019 р. Геране

Залишити відповідь