Куточок поезії

Тобі не двадцять — п’ятдесят

Маршрутка
Тобі не двадцять — п’ятдесят,
Обличчям темним зморшки білі.
Звільнилось місце, вчасно як,
Я написати вірш устигла.
Освіти вищих дві в очах,
Не приховає навіть форма,
Бувала сумка на плечах
І українська телефоном.
З шевронів прізвище лише,
На відстані не добачаю,
Ти воїн світла, перш за все,
З тобою віру спільну маю.
Ти до казарм, а я до праці,
Сама звитяга не прийде.
У стільники як мед гарячий,
До миру шлях гуртом кладем.
Ти аркуш взяв із рук до рук,
Не перепитував нічого,
Я відвернулась, щоб не чуть,
Не бачити, як п’ється слово.
Спиною шкіра:”Дочитав.”
І гучно в кітеля наліпки.
Рядки до серця заховав,
Мов на ніч зачиняєш хвіртку.
Твоя зупинка, погляд вслід,
В обох солоно ріже вії,
Я дякую тобі за всіх:
Собою прихистив надію.
03/05/2019 р. Геране

Залишити відповідь