***

А нам сьогодні вже шість років.
Донька вродлива і хутка,
Кмітлива, лагідна, весела,
Грайлива, сильна і гнучка.
А ти прийшов, як завше – в сні.
Хоч не запрошений, не званий.
Донька на руки, спільний сміх.
Живий, здоровий знову з нами.
Реальний, справжній до нестями.
Так, наче час і не минав.
Я відчуваю – сон, примара.
Відкрити ж очі – сил кат ма.
Начутись голосу твого,
Торкнутись пальцями усмішки,
Відзначить вкотре, як ви схожі.
І спогад відпустити нишком.
18/12/2016 р. Геране