Куточок поезії

***

Гілки дугою старих лип
Од листя, квітів та дощу,
І запах сіна, мов облип
Густий, солодкий, до схочу.

Зеленим небом стиглі зорі,
Дрібні, великі з пелюстків.
Дзвіночки лоху срібно-жовті,
Смугасті брюшка у джмелів.

У бризках сяє теплий промінь,
Тонка веселка між гіллям,
Пташок сімейних дружній гомін,
Важка коріннями рілля.

Вода дісталась до криниць,
Весни розмотує доріжки,
Схвильовано так дзюркочить,
Мов білка розгриза горішки.

Тобою мерзну, наче в ніч,
Полярну, довгу, непроглядну,
В уяві розпалила піч
Та ковдру спільну нагортаю.

Тобою гріюсь, як вогнем,
Від хвилювання голки в пальцях,
Мов перед іспитами трем,
Спекотно, як у ритмі сальси.

07/06/2018 р. Геране

Залишити відповідь