Я гнівитись на тебе не можу,
Понад тиждень не здатна мовчати,
Ти чутливий до настрою, схоже,
Як долонями шкіра в багатті.
Помічаєш напругу між літер
І потреби не маєш пояснень,
Ти ні разу не дав мені привід
Та підстав будь-яких для пробачень.
Я лечу уві сні водоспадом,
Неймовірно, я здатна літати!
Ліс навколо привітний та радий
Всіх охочих до себе приймати.
Та не людно стежиною в хащах,
Треба ж сил дістатись угору.
Ти щасливий, що справою кращий,
Що майстерність дарує свободу.
Ти в уяві закоханий, близький,
Збіг на пальцях відбитків тотожних,
І від пристрасті солоно, слизько..
Я гнівитись на тебе не можу.
13/06/2018 р. Геране
