Куточок поезії

***

Кохання не просять, тим більш не чекають,
Воно в першу мить або зовсім ніколи,
Його підгодовують серцем, плекають,
Якщо пощастить, міцнять дієсловом.

Дбайливо та ніжно приховують вогник
Од вітру, дощу, цькування, пліток.
Він не споживач, а віри засновник,
Він світла, тепла надійний куток.

Це стежка тоненька в чарівному лісі,
Улюблена пісня у праці, бою,
Це вечором зимним чебрець і меліса,
Цілунок крізь сон в долоню твою.

Не купиш за гроші, ба навіть роками
Подружніх стосунків в домівці з дітьми,
Прогулянки морем безтурботним з зірками
Так довго не світять маяком із пітьми.

Зростає у виборі, повній свободі,
Зникає у зраді, під тиском порад,
Кохання то дар, як талант або врода,
І має потребу щоденну труда.

23/07/2018 р. Геране

Залишити відповідь