Воскресенье 1 Ноябрь 2020

Сентябрь 18, 2020

***

Своїми руками копала могилу
І роздягалась своїми руками,
До вітру північного випростав спину
Багнюку змивала із потом дощами.

Під ноги складала броню, як і зброю,
Відвертість та щирість не чули загроз,
Ти геть не фантазія, знаю за болем,
За смаком полину світанкових рос.

Усе пояснив дотепно і влучно,
Питання одне — чому не спочатку?
Байдужістю вільна, я більше не мучусь,
Щаслива ненавистю, хоч безпідставна.

Від пострілів кулі вгризаються в тіло,
У смерті полегшенням холод бере,
Листами до ями вкладаються мрії
Та кисень трахеї уже не шкребе.

Тебе відпускаю, вгодований мною,
Зцідила до краплі в полумисок кров,
З цього не одужують, рада до втоми
І запах землі мені пологом.

Кохання, як рана відкрита мечем,
Отрутою повна розчарувань.
Це ти несвідомо і тільки за те,
Що так закохатись не здатен ти сам.

17/09/2020 р. Геране

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

2 × один =

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Говорим о политике простыми словами
© Copyright  - Все права защищены. Перепубликация авторских статей без согласования с автором запрещена.
calendarmenu linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram