Остання обвалилась вежа:
Мене сахнувся навіть сон.
Фантазії прихисток щемний —
Мозаїки розбите скло.
Дощем холоне свіжа рана,
Кристали гострі солі йдуть.
Не супроводжує ні спалах,
Ні грому перезріла суть.
Утоми не накриє спокій,
Відкриті очі, як сліпі.
Співучасті собі не хочу,
Пісок безсоння тільки мій.
Ти не напишеш, не прийдеш,
З усмішкою не пригадаєш,
Віддала без умови все,
Тим не пишаюся, ти знаєш.
Моя вінілова платівка
Перезачитаних листів,
Неоприлюдненою збірка
Кровить наївністю віршів.
Я не чекаю, як буде,
Мого зізнання дрібна справа,
Все розумію, не мине,
Круглішає каміння в травах.
03/10/2020 р. Геране