Куточок поезії

***

Завдячую тобі за біль,
Єдину ознаку, прикмету – жива,
Із чорної з синім масної землі
За променем зерном в дощі проросла.
Вважала, що давно суха,
Мов ковили в степу жовтневім,
А ти веселку розгортав
Півколом крапельок травневих.
Гадала, подиву минув
Сезон короткий та мрійливий,
В тобі з вітрилом потонув
Легенький човен недовіри.
Складала тижні в місяці,
Під шаром полину, шалфею,
Лаванди протягнув квітки
У кошику з м’якого фетру.
Я думала, що вже глуха
До слів, до музики, до співу,
Ти вікна ранком розкривав,
Щоб струни щастям забриніли .
Я відчувала, що пуста
Для розповісти та почути,
А ти пелюстки розправляв
Як бджілка лапками та брюхом.
Я примирилась, що сліпа
І Шлях Чумацький – плями крейди,
Ти глибину і фокус дав,
Як телескопом в космос рейди.
Завдячую тобі за біль,
За колір, звук і смак до криків,
Не знаю, чесно, чим спинить
Рядків криниці, прози ріки.
11/09/2018 р. Геране

Залишити відповідь