Куточок поезії

***

Я так довго тебе шукала,
Як перлину у синій воді,
Жменьку кисню в легенях стискала,
Розкриваючи мушлі на дні.
Я так вірно тебе чекала,
Як піано пальців тонких,
Візерунок мелодій ховала
В молоточках, у струнах тугих.
Я так пильно тебе гляділа,
Як тополя срібляста в степу,
У морози, у спеку на тіло
Одягнувши блискучу ропу.
Я так смачно тобою жаріла,
Як жерделі на сонці м’які,
Стала медом в’язким, перезрілим,
Бурштином у слив, аличі.
Я так щиро тобі писала
На папері віршами листи,
Як до сина із далеку мати
У надії любов донести.
Я так дзвінко тебе гукала,
Як дитина налякана всім,
Із ім’ям твоїм засинала,
Зігрівалась світанком твоїм.
Я так гостро тебе хотіла,
Доторкнутись хоча би до вуст,
Що німіла бажаннями шкіра,
І суглоби згинались у хруст.
Я так тонко тобою марила
В кольорових від ніжності снах,
Що прокинувшись миттю осліпла
І навпомацки змотую шлях.
Я так тепло тобою світилась,
Кораблям як маяк у пітьмі,
Навіть попелу не залишилось,
Все, що мала, спалила в вогні.
Не докори, прохання чи заклик,
Тільки вдячність за випадок цей,
За казкову можливість кохати
І заручин уявне кільце.
23/09/2018 р. Геране

Залишити відповідь