Куточок поезії

***

Тонким до сказу кришталем
Над синім попелом безодні
Іду назустріч, навіть трем
Загроза зникнуть у негоді.
Тримаю напрямок в очах,
І лячно вії опустити,
Ні обіцянок, ні присяг,
Хоча б хвилину відпочити.
Для ревнощів нема підстав,
Хіба що справа та родина,
З крижин сталевих вітру шквал,
В холодних зміях хуртовина.
За мене й кроку не зробив,
Тримав під лікті непомітно,
На барабан волокна жил
Зима намотує і літо.
Ти джерело води, вогню,
Земний до дива, іноземний,
Тобою мерзну та горю,
Провалля сили, струм натхнення.
Не полювання, пошук, бій,
Одне для одного ми вчитель,
Все віддаю, що є, тобі,
Собою повертаєш мито.
Слизький непевністю мій шлях,
Шматочки шкіри по камінню,
Засну, здається, в пантофлях
Від щастя зустрічі корінням.
25/09/2018 р. Геране

Залишити відповідь