Куточок поезії

***

Лютневий дощ, туман і сніг,
Дерева сонні та вологі,
Кохання справжнє уві сні:
Взаємне, світле, безборонне.
Вона ласкава і проста,
Приймає дотики зі стоном,
Він мовчазний, самі вуста
Про захват лоскотно говорять.
Струм електричний в пальцях рук
По шкірі зірками розбігся,
Краплини поту колом губ
Виблискують солоним вістрям.
Вона порожня і лунка,
Глибокий грот на узберіжжі,
Він вітер, хвилі, руль, компас,
Зерно, посіяне на збіжжі.
Як пазли, складені у гурт:
Де кожен вигин має ямку,
Довіра – помилка чи путь,
Гаряча променями ранку?
Можливо, що єдиний шлях
Щасливим бути, побажати
Комусь щасливого буття,
Із серцем легко відпускати.
Бо щирість – відкриватись так,
Мов опіків і переломів
Як не було, і блиск в очах –
Веселок спалах, не драконів.
03/02/2019 р. Ге

Залишити відповідь