Куточок поезії

***

Що не торкнеш, то все примарне,
Людина, речі, краплі, сніг,
І тільки паніка реальна,
Стискає горло, мов батіг.
Краплини падають в туман,
М’які, лапаті, безборонні,
Вологий блимає асфальт
Трикольоровим світлофором.
Кохання то секрет на двох,
Всі доброзичливі там зайві,
Був спалах спільний, не було,
Лишиться тайною принаймні.
В долонях попіл від зими,
Дощем змиває лужні частки,
Пливуть не читані листи
З в’язниці серця, мов із пастки.
У промені життя нове
Вразливі розгортає квіти,
Себе шукаєм хоч би де,
На згадку полишаєм присмак.
21/02/2019 р. Геране

Залишити відповідь