Куточок поезії

***

Обрані
Інсуліновий шприц п’яти почуттів:
Так само твердий, як тонкий, люто гострий.
Дратує усе, вибішують всі,
Залежний від нього бо геть неспроможний.
Самотність як ліки, прихисток, куток
І поруч святі у терплячості друзі.
Родина як помста, катівня, урок,
Бо дзеркало щире, до болю потужне.
Наркотики — милиці та кайдани,
Криниця цвинтарної тиші на мить,
Це снів несвідомих фіранки тонкі
І мрій нездійснених з шухляд і скарбниць.
І сльози в онуки та сміх на очах
Як каланча пожежна опівніч,
Це як землетрус, вулкан і набат,
Що ти заблукав, сам себе понівечив.
Майданчиком ігри, сімейний обід,
Зіпсований сон турботою в справі,
І ти прокидаєшся, знову живий,
І все по полицях важливе та справжнє.
01/08/2019 р. Геране

Залишити відповідь