Українське фолькфентезi

Підбори, панчохи, спідниці, косухи,Весна кольорова, рябіє в очах.Легка уособлює юність розкуту,Зими перетертий висмикує цвях.Музика проспектом електрогітари,Пришвидшують вітер вокалом до хмар,Бузок випрямляється гостро бруньками,І кавою пахне високий димар.В калюжах вогні перегонами міста,У парку кульбаби навипередки,Дощу біжутерія барвами квітня,В кишенях бджоли кружала перги.08/04/2021 р. Геране

Про що ти думаєш, солдат,Під обстрілом у бліндажі?Коли уламками гарматЗемля зґвалтована сльозить. Про що ти думаєш, солдат?Коли дитина в самотіДзвінками батьківських порадРосте чеканням в німоті. Про що ти думаєш, солдат?Коли кохана у пітьміРахує вірогідність втрат,Зсихаючи до сивини. Про що ти думаєш, солдат?Коли політики несутьПромови – протилежність справТа набивають свій курдюк. Про що ти думаєш, солдат?Коли […]

Сьогодні липа оголилась:З тонких дівочих темних рукМереживо зів’ялим листямДо коренів в єдиний рух.Зелено-жовтий шовк у сукні,Слухняний вітру і дощу,Повторює прямої спиниВсі вигини самим “хочу”.Така невимушеність дивнаІ елегантності каприз,Так несподівано вродливаУ падолисті тихім вниз.І як пробудження зі снуЦя усвідомлена реальність,Сором’язливості красуСерпнева огортає ясність.Як учень в музиці тонкійШукає власні переливи,Так липу промінь спокусивЦілунок допустить до шкіри.Ця очарованість […]

Пірнаю в воду, наче сніг,Опівночі у листопаді,Знеструмлюють судини тиск,Холодна шкіра напівснами.Тепло гуртується у м’ячМіж третім та другим ребром,Води поверхня — смуги парч,Подрібнене у хвилях скло.І огортає глибинаКраєчки нігтів рук і ніг,У видих вимерзає страх,І сум, і сором, втіха, гріх.Твоя немилість, як зірокНімий, далекий, синій блиск,І смерть не вирок, не стрибок,А крапель бездоганний лиск.Твердий спочатку м’язів […]

Ілля пішов та прихопивТепло серпневої ріки,Латаття жовте полишивТа очерету шепіт з хвиль.Навпомацки крокує дощ,Відбиток верб кільцем дрібнить,Ваги набрав у хмари хвощ,Лоза із шишками тяжить.Як підліток вода тремтить,У перезбудженні, з жадань,У зорепаді холодитьЗасмаглі лікті берегам.Своїх плекаємо гадюк,З руки годуємо потвор,Гачок загострений та сукХапають петлі у рядок.Дитячий незабутній бій,Поразки невимовний смак,Хтось досі мститься, хтось простивІ опановує свій […]

Біль відпустив… І порожнечаТака жадана і лунка,Мов запобіжника до втечіРука холодна і тонка. Як сон пологи завершив,Як пил дощами упокоїв,Дитинства завчений мотив,Грудного молока смаколик. Як сніжний кожух у мороз,Листів опалих запах, колір,Як коливання вітром лоз,Як в лісі море проліскове. Як тиша криками легка,Як втома ніг на перевалі,Як сяйво шапок на горах,Повітря свіжість за громами. Як […]

ОбраніІнсуліновий шприц п’яти почуттів:Так само твердий, як тонкий, люто гострий.Дратує усе, вибішують всі,Залежний від нього бо геть неспроможний.Самотність як ліки, прихисток, кутокІ поруч святі у терплячості друзі.Родина як помста, катівня, урок,Бо дзеркало щире, до болю потужне.Наркотики — милиці та кайдани,Криниця цвинтарної тиші на мить,Це снів несвідомих фіранки тонкіІ мрій нездійснених з шухляд і скарбниць.І сльози […]

Запахло осінню. У грушВ траві медово, перестигло,Сухі пелюстки білих ружКрихкі очікуванням зливи. Вечірній промінь прихопивЧуби кленові та липові,Каштанів опіки зросивТуманом вранішнім, недовгим. Цикорій хустки розгорнув,Як пелюшки блакитні неба,Джмелі вгодовані до вухРеп’ях схиляють аж до греблі. Майорів неосяжний спектр,Із перших айстр Чумацький шлях,Урюку еротичний фетрІ місяць в теплих пантофлях. В наливу темні кісточкиКрізь оболонку загравають,Ще терен […]

Перед дощем так пахнуть квіти,Пелюстки світяться від хмар,Повітря мальвами сповите,Тепло забарвлений ліхтар. Довгоочікувана зливаУ спраглий перегрітий ґрунт,Ретельно зібрані краплиниЗмивають у натхненні бруд. У всесвіті раптових втратНепрогнозованих до лютіЛишились квіткою з-за ґратУ сподіванні на спокуту. Зберігши людяність і щирість,Вразливість, чесність і снагуНе завдяки, а через силуПлекали зерно у грозу. І тільки ця зненацька свіжістьТак громовладно:”Ти був […]

Вир емоційних навантаженьТотожний якістю фізичним.Так само надлишок, нестача,Ті самі злидні та каліцтво. Буває вибір, є насильство,Хвилясто радість і печаль,Маніпуляції до вбивства,Байдужість, до душі душа. Куток апатії – останнійШар тиші, холоду, пітьми,В анабіозі зализатиНервові зрізані дроти. У терапії є межа:Утрачене не доростиш,І крок за кроком звичних справКрізь сни одужуєш, тремтиш. В собі виношуєш зерно,Стеблом у першому […]