Весна торкає вітром сніг,Гортає листя тогорічне.Гарячий промінь сонця лігПоміж дерев у смужки-стрічки. Привчаюсь чути зимне «Ні»,«Одужуй вже» твоє спокійне.Забута кава у руці,Міцна, без цукру, неснодійна. У кошик білим цуценяткомХоваюсь від чужих очей.Хвилини приязні достатньо,Щоб звикнуть до твоїх плечей. Неначе лісом пророслаНаскрізь щоденними листами,В уяві зустрічі несла,Де притискалась вуст вустами. В чоловіків важливий досвід.В жінок первинна […]
Снігами плаче теплий лютий,Гілки в обіймах у струмків.Трава в заметах геть розкутаСтеблом зеленим і струнким. Ще не займався промінь сонця,В пташиних дзвонах йде світанок.Легка хода весни посланцяГрайливим вітром по фіранках. 23/02/2017 р. Геране
Чекаю свята та тремчу: Мо привітаєш, може й ні… До снів, прикмет, передчуттів Я прислухаюсь в самоті. Жіночу долю робить «Так», А чоловічу долю – «Ні». То не суттєво, хто твій друг, Важливіше, хто ворог твій. І як зі скелі в крижину: «Тебе зі святом». Повний вдих. «Навзаєм» відповідь миттєва. Світанок в променях застиг. Землі […]
Однаковий досвідВирізьблює зміни,Залежні від того,Із чим їх прожив,Стає хтось із нимСамотнім, жорсткіше,А хтось милосердніше,Щиріше ним. Найменша різницяНа самім початкуДає еволюціїБезліч гілок,Трагедії вирва,Щасливий випадок,Надію гноїть,Надихає на крок. У самопризначенніВартість не вирок,Кути оббиваєУ попиті світ,Пронизлива зустрічРозсікає до нирок,Трощить беззмістовних,Вигострює хист. 14/04/2020 р. Геране
А за вікном мете.Від снігу білий світ.В крижинах незліченихЗемля сповита снить.У порцеляні чай,Міцний, гарячий, з цукром.Забута на століЦікава книга. ХутромВ клітинку тепла ковдра.Тече волосся довгеВ твої долоні. ЧутиКрізь подих ніжний шумВ крові від ендорфінів.Твій поцілунок дивноСудинами іскрить.В комині палахтить.Глибока дяка щира,Що сніг нестерпно світлий,Що чай смачний такий. 25/01/2017 р. Геране
Все починається в собі,Драконів маєм чорних, білих,Годуєм з власної рукиШматками справ, думок і віри. Новин ріка ясна, брудна,Тьмяніє розум розмаїттям,Тримає небо воїн дляЛише одної миру миті. Життям, здоров’ям загасивВійни пожежу на годину,Щодня в шпиталь везуть швидкіЛіхтарик впертої надії. Сторіччя сіє порожнечНасіння до рілля родинРука кістлява смерті, плечЗгинає втрата що є сил. Поза межею сенсів, мірПрямі […]
Кінцівки пальців до кінцівок.Сплелися щільно вздовж, навхрест.Зітхання у плече, у шию.Спині відчутно мокрий прес. Мов крига тану на дахуВ паланні сонячного світла.Над прірвою немов іду:Непевний рух – і небом вільна. Від вій так лоскотно щоці.Гра ніс до носа вправо-вліво.Вустами солодко і гіркоЗбираю мед із вуст твоїх. Зіркам віддам щасливий запах.Кохання чари – в медовуху.Тобою огорнусь […]
Пелюстками жердель дощитьІ небо до задухи синє,На захід сонця груша снитьІ запах меду вітром лине. Весна у ніжності міцнаНовонародженням стеблин,До світла вигнутим вістрямЗ підземних рік у тілі глин. Паролю текст із двох частинВід дива таїнства життя,Єдиний мають складовіЗбіг безборонний, навмання. 10/04/2020 р. Геране
Я не хворію вже тобою.У порожнечі дивний смак.Придушена на смерть надіяМала холодна на руках. Це не поразка і не відступ,Бо вже освідчилась тобі.Кохати з примусу не станеш,Це ж не трофей у боротьбі. Чому весною квітне вишня?..Чом дощ по осені іде?..Не розумію, як то вийшло:Чому в тобі знайшла себе?.. Хмарина інеєм замерзлаПо гілках, голках, проводах…Зимовий ліс […]
А ти пішов на поклик справи,Своє робить, що вмієш ліпше.Я на порозі все чіпляюсь –По рукавах реп”ях слабкіший. Як чорна жадібна безодняТебе втримати намагаюсь.Як наркоман стискаю дозу,Додаючи щоразу грами. Мені завжди тебе замало.Кажу:”Хоч крихітку, краплину…”В реалі ж буде недостатньоЙ дванадцять клонів з тебе литих: Хтось славу робить неосяжну,Хтось гроші заробля шалені,Добами ліжка не лишає,Про лад […]