О, дожилися. В приватці тепер мене вже намагаються погнобити навіть за Пономаря.
Питають, чи правда я так думаю. І апелюють до моїх еее-е здібностей розумових.
Так от. Щоб зняти питання.
Я правда так думаю. Я правда думаю, що років через 10-15, ну 20 окей стане ясно абсолютно й понятно, що Пономарь – чи не єдина людина, яка була права у тому, як описувала перспективи країни.
І ні справа не в аналітиці. І навіть не в моєму слабкому, пробачте, розумі. Бо розум тут не до чого, ну так. Бо ніхто ж справді не вірить, що я оце прям таки розумом робила оте моє “передбачення”, яке мій чоловік витяг на божий світ нещодавно, згадавши про відміну по-батькові.
Справа в білих камінцях, які нам залишають. Просто хтось ці камінці бачить. А хтось робить з голови аналітику. Аналітика – це окей і високо котується зараз. Але Звірі здається грають не в аналітику. Звірі грають у “як я сказав так і буде”.
І на майбутнє. Людина, яка це спитала – не дала мені змоги відповісти їі там же, в приватці. Бо забанила мене і пішла собі геть. Тому я тут відповідаю, щоб дати змогу всім іншим “нєвєруєщімвпономаря” і “сумнівающимсяв моємуумі” зробити те саме і не мучитись більше.
Анна Амарго
