Куточок поезії

Вбрання святкове у садиби

Вбрання святкове у садиби, 
З щедрот осінніх полохливе.
Швидкі все їдуть, їдуть, їдуть..
Війна без пауз і години.

З життя ідуть чотири роки
Захисників найкращий цвіт.
І порожнечею під ноги –
Багато як не встиг зробить.

Недосказав та не дочув,
Не обійняв та не доїхав,
Не досміявся, не здобув,
Не виспався та не дослухав.

Від суму сліз не вистачає,
Як від удару, подих став.
Повітря вдохом розрізаю,
Прозоре в жовтні, як кришталь.

За звичкою розмова йде
І на майбутнє спільні плани.
Питання, відповідь.. Та де
Шукати мужність відпускати?!..

І спогади, як фотокартки
Осіннім листям опадають.
Звикати.. Як ото звикати?!..
Каміння тижні нагортають.

Запізно вибачень просити,
Луна подяки недоречна.
У хризантем цвинтарну тишу
Втекти б від світу й колотнечі.

24/10/2017 р. Геране

Залишити відповідь