Куточок поезії

Диктатору

Диктатору

Розбещує влада, з’їдає іржею
Сумління та розум, порядність і честь.
Людина в потвору, пихату маржею,
Мутує миттєво, летить шкереберть.

Тобі ж не належить ні час, ані простір,
Ні доля, ні щастя людей навкруги.
Чого метушишся та б’єшся в корості,
За славу, за гроші ламаєш хребти?

Єдиним, чим ти володієш безкрайо,
Душа босонога, твоя ж, нічия,
А ти гаманець набиваєш охайно:
Брехнею, насильством, грабунком.. Задля?

І поряд не друзі, а стерво самі
На іклах гноїстих і кров, і слина,
Ці перші відчують, що ти постарів,
В загривок вгризуться та вип’ють до дна.

Допоки живий, є шанс помінятись
І злочини виправить купою справ.
Це тільки тобі самому вирішати,
Ти суть загубив, а може придбав.

06/03/2018 р. Геране

Залишити відповідь