Куточок поезії

Своє одбув та відслужив

Мартин Брест

Своє одбув та відслужив,
Не краще і не гірше інших,
Ти біль та страх не придушив – 
До книги виплескав скоріше.

Там сміх крізь сльози, як дощі
Степовим сонцем гнуть веселки,
Там териконові кущі,
Калюжа вічна у цеберки.

Неідеальних дружба щира,
Тривога гостра сивиною,
Мішки фірмові під очима,
Від чергування бойового.

У тебе тік під час розмови,
Різкий та частий, наче вії
Ховають очі від осколків,
Шматків землі в момент обстрілу.

Ти чуйний слушний в спілкуванні,
Неначе в грубі перетліло
Все шкіряне, товсте та сальне
Лишило тільки нерви світлу.

Ти бачиш справи крізь людину,
Що тут і зараз гріє вітер
В своїх легенях, й невід’ємно
Те саме у форматі світу.

Я мрію, щоб забуло тіло
Надбані звички фронтові,
Щоб не згодився тік віднині,
Рюкзак військовій поготів.

05/04/2018 р. Геране

Залишити відповідь