Куточок поезії

Моїм віршам настане черга

Моїм віршам настане черга,
Коли у сурми, дзвони, гонг
Про перемогу міць легенів,
Всю силу рук, синхронно в крок,

Не залишаючи ні крихти,
Ані краплини про запас
Захисники вкладуть у вибух
Всю радість і печаль за раз.

Моїм чуттям настане черга,
Коли бузок, калина, граб
На цвинтарі високим стеблом
Зберуть у затінок внучат.

Коли у батька і вдови
Загояться останні шрами,
Загиблих голос уві сні
Дітей лунатиме без рани.

Моїм думкам настане черга,
Коли сумлінням проростуть
Убивця, ґвалтівник і цербер
Брехун, крадій, пліткар, манкурт.

Моїм пісням настане черга,
Коли коханим відзолить
Весь відчай, що вже не поверне,
Не приголубить, не приспить.

Коли знесилені свободу
В поту, крові та у сльозах
Здіймуть як щоглу у негоду
Хребта прямого символ, стяг.

А доти — зойк щодуху, заклик,
Гостріше бранного меча,
Країна лицарів козацьких
Була і є, і будеш. Так!

21/08/2019 р. Геране

Залишити відповідь