Куточок поезії

Не упокоримось ніколи

Не упокоримось ніколи
Колонізатору в борні.
Якщо не діти, то клейноди
Онуки розгорнуть в вогні.

Чекає суд безжальний Лінча
Всіх торгашів чужих смертей,
По скронях сіль із чорним перцем,
Усмішка воїна лицем.

Для волі зроджені, для щастя,
Січ Запорізька у крові,
То тимчасове — раптом впасти,
Характер — з гідністю іти.

Допоки розум гострий з віри,
Зерно допоки у стодолі
І не ушатані приціли,
Не упокоримось нікому.

19/11/2019 р. Геране

Залишити відповідь