Воскресенье 5 Апрель 2020

Февраль 8, 2020

ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА МОСКОВІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ: НАВМИСНА ДЕБІЛІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ КРАЇНИ

Radio Lemberg

 

ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА МОСКОВІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ: НАВМИСНА ДЕБІЛІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ КРАЇНИ

З дозволу Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) ми продовжуємо публікувати фрагменти її книги «І знов я влізаю в танк...» (2016)

#читати #Забужко

▶️ https://komorabooks.com/…/i-znov-ya-vlizayu-v-tank-vybrani…/

**6**

[…] Час визнати очевидне: за минулі вісім років Україна [увага! цю статтю автором написано у лютому 2013 — прим. Radio Lemberg] обвально подурнішала.

[…] наш інформпростір робить враження алкогольної вечірки в школі для розумово неповносправних: звідусіль гримить підліткове «ги‐ги‐ги» (ги‐ги, Янукович знову щось ляпнув! ги‐ги, «Фемен» знову показали цицьки! ги‐ги, дві депутатки засперечалися в ефірі, хто з них більша проститутка! — все страшенно прикольно, еге ж, і це ж я ще не згадую про «розважальну індустрію а‐ля рюс», цей потужний прорив каналізації в ноосферу...), — а супровідну партію ведуть істеричні, і так само малопритомні фальцети в жанрі «всьо пропало» (на звання «ідіота року», якщо я нічого не пропустила, поки що претендує той доктор наук, який звинуватив Евросоюз у «вкраденій у Тимошенко» Нобелівській премії миру […].

Життя країни фіксується вже виключно в режимі таблоїду, як у тому літературному огляді: безглузді новини мерехтять, як лампочки, смисл підставляйте самі... На цьому тлі ув’язнений Луценко з його двома сотнями прочитаних за рік книжок та власноруч написаними статтями виглядає коли не на інтелектуала, то принаймні на політика в словниковому, а не українському значенні слова, і тому ним практично ніхто й не цікавиться: не прикольно.

Це все, зрозуміло, не за один день відбулося. Процес нашого отупіння йшов по наростаючій, і пов’язувати його слід, гадаю, не стільки з загальноцивілізаційними тенденціями (...), — скільки, насамперед, таки з новим, від осені 2004, модусом публічної політики. Доти‐бо вона в нас лишалася «по‐радянськи» закритою — на людях наші урядовці говорили так, як вивчились «по‐писаному», і про їхній справжній культурний рівень і світоглядові горизонти суспільство в масі своїй могло хіба здогадуватися з непрямих свідчень (...).

Коли після Майдану‐2004 політичний клас розсівся в телевізорі й заговорив «своїми словами», як у західних демократіях, то попервах — досить довго — інтриґа трималась на масовій вірі, ніби цим людям справді є що нам сказати: їх слухали, намагаючись співвіднести мовлене ними (…) з долею країни.

Так, непомітно, гопницький дискурс міжкланових олігархічних «махачів», де на публіку виграє той, хто найбільш «прикольно» «засадить» опонентові, заволодів умами освіченого прошарку (..).

Далі працював уже «кумулятивний ефект»: те, що ще недавно здавалося непомисленним (трамвайне хамство в ефірі, образливі клички, вся ця «мова ненависти» пролетарських кварталів...), — запруджуючи інформпростір, поступово вводилося в норму й переставало шокувати.

Країна «вирівнювалася» на мірку своєї «політичної еліти» — аж врешті, як в анекдоті про міліціонера й акваріумних рибок, доктори наук стали розтуляти роти, щоби вторувати народним депутатам.

Так «вони» перемогли.

Замаскувавши свої приватні, суто тварні інтереси під національні, «вони» зрештою натягли на голову цілій країні, в тому числі й прошаркові, професійно відповідальному за виробництво національних смислів, свої унітази — з усім їхнім вмістом. […]

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

пять × 2 =

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Говорим о политике простыми словами
© Copyright  - Все права защищены. Перепубликация авторских статей без согласования с автором запрещена.
calendarmenu linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram