Куточок поезії

***

Ліричне

Реальність сплутала з бажанням,
Я так за ним натхненно йшла,
Змарніла тьмяно хвилюванням,
Мов у морози відцвіла.

І стала легшою за хмару,
Чистіше струменів криниць,
Рухливою, як пульс стожарів,
Спустошена, як біль в’язниць.

Так, ніби вигоріло все
Квітневим степом у грозу,
На відстані мільйон парсек
Обрала рідною зорю.

До неї снів своїх вінок
Пускаю берегом ріки,
Розперезався чобіток,
Скидаю радісно з ноги.

По п’ятах росами блищить
І шкіра гускою чудна,
І вже нічого не кровить,
Солоно висохлий Грааль.

04/03/2020 р. Геране

Залишити відповідь