Куточок поезії

***

Весна торкає вітром сніг,
Гортає листя тогорічне.
Гарячий промінь сонця ліг
Поміж дерев у смужки-стрічки.

Привчаюсь чути зимне «Ні»,
«Одужуй вже» твоє спокійне.
Забута кава у руці,
Міцна, без цукру, неснодійна.

У кошик білим цуценятком
Ховаюсь від чужих очей.
Хвилини приязні достатньо,
Щоб звикнуть до твоїх плечей.

Неначе лісом проросла
Наскрізь щоденними листами,
В уяві зустрічі несла,
Де притискалась вуст вустами.

В чоловіків важливий досвід.
В жінок первинна чистота.
Не знаю, як зігріти руки.
Втомила вічна мерзлота.

24/02/2017 р. Геране

Залишити відповідь