Ночей лякаюсь.. Як малеча.
Тобою повні сни за край.
Свідоме ясне розуміння,
Що то примара, штучний рай.
Там очі в очі. Подих в шию.
І пальці сплетені так щільно,
Що ранком довго ще німіє
Від дотиків гаряча шкіра.
Там зойк щасливий, запах рідний,
Вологе пристрастю волосся.
І слів не треба, погляд довгий,
Все розпочате там вдалося.
Хапаюсь міцно пазурами
У кожну цяточку уяви.
Годинник дзвоном вириває
З полону мрій м’яких галявин.
А за вікном від груш та яблунь
Хмарини запашні стоять,
Повітрям сяйво від каштанів,
Жердель в траві лежить наряд.
04/05/2017 р. Геране
