Куточок поезії

***

На цвинтарі пашіть бузок,
Надвечір дихати вже нічим,
Від тютюнів духмяний шок,
Як бергамоту жбан розбитий.

Одягне скоро крепдешин
Жасмину кущ, мов до весілля,
Акацій бірюзовий твід
Гілками тонкими дозвіллям.

А тиша, тиша до зірок,
Тьмяніють ліхтарі гранітом,
До хмар націлений флагшток,
При огорожах гравій битий.

Ущухли вигуки вдови,
Дитячих сліз не видно стежки,
У побратимів дикий рик —
Затовчені між ребер рештки.

Мастилом ніч стікає в ґрунт,
Стрічки вінкам переплітає,
Шум водоспаду ніби шунт:
Біль забиває, вимиває.

Для себе слави не шукав,
А мав позицію і гонор,
Кривавий у війни вівтар,
Холодні невситимі жорна.

Загиблий — вчитель без посад,
Навчає жити після смерті,
Не проголошує порад,
А світить вірою в пожертві.

15/05/2020 р. Геране

Залишити відповідь