Куточок поезії

***

Так липи пахнуть, що хоч ріж
Повітря, як смачний десерт,
Горошок польовий, спориш
Ковтають вечір, як шербет.

Сльозами змило маркування,
Кордон реальності, уяви,
Не сумував ні дня, не бавив,
Не кликав, не чекав появи.

І що у мене, власно, є?..
Намисто літер, як без нитки,
У пальцях бісером, легке,
Як охолоджені жаринки.

Я від початку до верхівки
Мов аквареллю малювала
Душі своєї половинку,
Твоїм ім’ям її назвала.

Вини твоєї ані крихти,
Оберігав мене, як міг..
Своїм терпінням розтопив ти
Твердий зневіреністю сніг.

20/06/2017 р. Геране

Залишити відповідь