Куточок поезії

***

Я п’ю тебе, як жбан отрути,
Зціпивши зуби на горлянці,
І рідина вогнем спокути
Стікає по судинах в пальці.

Ти вірусом у кожній клітці
Змішав мою і власну кров,
Не відчуваю вже різниці,
Де я пішла, де ти прийшов.

І сіль, і солод на вустах,
Молитв, проклять тугенький вузол,
Ві сні я бранка у руках,
А вдень зриваю нитки з кукол.

Бажання гостре одночасно
По спині пазурами дерти
І до нестями цілувати
Горбинку носа, скули вперті.

Ти як хвороба непозбувна,
Міняєш тільки існуванням,
Бажаю й лячно доторкнутись,
Як опік гріє спілкування.

Але.. Троянда на дверях,
Як знак побути в самоті.
Стискаю змучено кулак,
В очах благання:”Відпусти!..”

20/06/2017 р. Геране

Залишити відповідь