***

Каштан проспектом величезний,
Кремезний в гору, в ширину.
Морози, спеки, зливи в черзі
Вирізьблюють товсту кору.

Шосейний бруд, світ ліхтарів,
Дроти в гіллі тріпає вітер,
Брухт будівельний у землі,
Крізь сон реклами гвалт, гармидер.

Нема можливості піти,
Стулити очі, вуха, подих,
Приймає з вдячністю всі дні,
Кільце в кільце свій дзен до стволу.

Як зрозуміти, що не граєш?
Що я не забавка й розрада?
В пелюстках ватри догоряють
Сполохані чуття полярні..

До тебе голод старше мене,
Як симбіоз рослин глибокий,
Чого бракує, що нам треба –
Лише дарунком брати в змозі.

Мені б навчитись у каштана
Святкові квіти щовесни
З натхненням щедро розплескати
Плодами в килим восени.

Перегоріло, одболіло,
Вже охололо й проросло..
Тобою невід’ємно повна,
Як кринка теплим молоком.

12/08/2017 р. Геране