Куточок поезії

***

Віршу народження — стрибок
З самого дна угору притьма,
Коли у вухах мов кілок
Стоп водяний сталевим вістрям.

Вагітність словом що полон
З нудотою від катування,
Гемоглобін рядок в рядок
У пуповині аж до марень.

Людська компанія гірчить
Чуттями, сенсами до люті,
Піском у гальмах день та ніч,
До кістки п’яти збиті, руки.

До кисню видертись з ріки,
Крізь хащі водоростей, мулу,
Вздовж течії на мить лягти
Та очі у півсні замружить.

Ковтнути затишку блакить,
Відчути як адреналін
У м’язах солодко болить,
До хмар зітханнями летить.

Поріг по шкірі, водоспад
Новим запрошенням вібрує,
Чи їв, чи спав, у перепад
Уже затягує і суне.

Хтось прочитає чи збагне
Літопис бою з самотою?
Солоним потом відійде
Веселий розпач, сум за тьмою.

08/07/2020 р. Геране

Залишити відповідь