Куточок поезії

***

Вода оновлюється сонцем:
Щоранку крапля до краплини
Здіймається у небо танцем
По візерункових стежинах.

Голками, листям, із трави,
Джерелом, річкою, морями
З солоних рук глибин землі
Тремтливим маревом до хмари.

Прозорим, чистим, голосним
Дощем вертається натхненно,
Яскраво білим кришталем
Повітрям зимним – тихо, чемно.

В дитині воскреса душа:
Жахи фантомні, миті щастя,
Все тимчасове залиша
У сні цілющим день вчорашній.

Малеча – дзеркало пряме,
Що відчуваємо насправді,
Думок дракон, все головне,
Як кадр в щілині діафрагми.

Коловорот води – життя,
Землі літопис незнищенний.
Нащадки – людства здобуття,
Себе долання незліченні.

25/11/2017 р. Геране

Залишити відповідь